Поступово збільшуйте тривалість впливів, що гартують. Різкі незвичні охолодження можуть стати причиною захворювань.
Ураховуйте індивідуальні особливості організму. При порушеннях діяльності серця, легень, нирок, захворюванні носоглотки перш, ніж почати гартуватися, проконсультуйтеся з лікарем.
Гартуйте систематично протягом усього. Навіть двотижнева перерва зводить нанівець весь ефект від процедур, що гартують, проведених протягом тривалого часу.
Привчайте дитину до будь-яких видів охолодження: сильних, середніх, слабких. Проводьте повітряні й сонячні ванни під час прогулянок, спортивних ігор, занять гімнастикою. Це підвищує ефективність загартовування.
Чергуйте локальні процедури, що гартують (ходьбу босоніж, полоскання горла прохолодною водою і т. д.) із загальними, тому що загартовування тільки окремих ділянок тіла не підвищує загальної стійкості організму.
Отже, при загартовуванні дитини дошкільного віку важливо пам'ятати, що всі процедури мають бути поступовими, систематичними, виконані з урахуванням індивідуальних можливостей і потреб, стану організму на момент їх початку, комплексними щодо добору загартовувального природного чинника.
Давні українські оздоровчі традиції.
Український народ завжди цінував ласкаве сонечко, свіже повітря і чисту прохолодну воду, які надають сил і бадьорості. Люди вважали, що великі оздоровлювальні сили мають повітря і земля. Спали просто на землі, на сінокосі, вдихаючи свіже прохолодне повітря. Загартовувалися ним. У давнину люди знали цілющі властивості води - морської, річкової, джерельної, озерної, талої. Для загартовування обливалися холодною водою. Називали її "кров'ю землі", основою всього живого. Загартовувалися, ходячи босоніж по вранішній росі, по глині, калюжах, вологому піску, гладенькому камінню. Шанували сонячне тепло й світло, повітря, воду, що відображено в народній творчості: "Коли сонечко пригріває, то й трава зеленіє", "Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскресає"; "Де повітря, там і життя"; "Травнева роса - краща від вівса" та ін.
Український народ складав казки про "живу" і "мертву" воду, люди вірили в її чудодійну силу. Цілющість води оспівана в козацьких, ліричних, чумацьких, весільних піснях, баладах, приказках: "Здорова, як вода". Воду освячували на свята Водохреща, Стрітення, підсилюючи її цілющі властивості. "Обливальним" називали Великодній понеділок. Діти, хлопці й дівчата, обливали один одного водою, пов'язуючи це з весняним очищенням водою. Поклоніння загартовувальним силам природи здійснювали на Святвечір. Запрошували: "Морозе, Сонце, йдіть кутю їсти". Використовували заклички: "Вийди, вийди сонечко", "Іди, іди, дощику", "Водичко, водичко", "Ой, морозе-морозенку".
За часів язичницької культури, поклонялися силам природи, зображуючи по-різному різних Богів: Дажбога (сонця), Стрибога (повітря), Дану (води). Дію на організм сонця, повітря, води і землі український народ цінував у різні пори року. Возвеличували сили природи на релігійні свята: морози - на Водохреща; весняні суховії - на Святого Юрія; теплий дощ - на Купала; спекотне сонце - в Петрівку.
Загартовування - один з найефективніших засобів профілактики захворювань. Воно позитивно впливає на механізми пристосування до холоду та спеки, послаблює негативні реакції нашого організму на зміни погоди. Загартовування підвищує стійкість до вірусних і бактеріальних заражень, до застудних захворювань і тим самим значно продовжує активне творче життя людини. Загартовування варто починати з раннього дитинства і продовжувати протягом усього життя, завжди ретельно контролюючи своє самопочуття, видозмінюючи форми і методи його застосування залежно від віку, дотримуючись таких основних принципів загартовування:
Поступовість.
Систематичність.
Відсутність захворювань на момент початку процедур.
Комбіноване використання всіх природних чинників.
Загартовування не здійснюють, коли порушений сон, погіршився
апетит, знизилася працездатність. Тимчасовими протипоказаннями до загартовування є захворювання, що супроводжуються підвищенням температури, гіпертонічні кризи, приступи бронхіальної астми, ниркові й печінкові кольки, важкі травми, харчові токсикоінфекції. Тільки-но захворювання або його загострення ліквідоване, можна приступати до процедур, що гартують, спочатку локальних, потім загальних. Але якщо перерва перевищила 14 днів, - усе треба починати спочатку.
Загартовувати треба насамперед ті частини тіла, що їх охолодження найчастіше призводить до виникнення застудних захворювань горла й ніг. Після перенесеного захворювання чи щеплення режим загартовування доцільно пом'якшити (наприклад, обливатися теплішою водою), повернутися до попереднього режиму можна лише через 1-1,5 місяця. Розпочинати загартувальні процедури найзручніше влітку. Вони мають подобатися дитині. Необхідно, щоб вона сприйняла їх не як щось примусове, неприємне, а займалася б радісно і весело. І дуже добре, якщо батьки разом з дитиною будуть виконувати загартовувальні процедури, надаючи їм характеру гри.
Загартовування повітрям, вплив повітря на організм людини
Існування людини, життєдіяльність її органів і систем організму багато в чому залежить від хімічного складу і фізичних властивостей атмосферного повітря. Якщо без їжі людина може обходитися десятки днів, без води - три дні, то без повітря вона не проживе й 10 хвилин. Але повітря не тільки постачальник необхідного кисню. Воно - чудовий засіб зміцнення і загартовування організму. Недарма повітряні ванни розглядаються як найбільш ніжні й безпечні процедури. З них зазвичай і рекомендують починати систематичне загартовування всього організму.
Вплив повітряних потоків на людський організм різнобічний. Це вплив температури повітря, його вологості, швидкості руху і наявності аерозолів - усяких твердих і рідких речовин, що перебувають у розрідженому стані. Основний чинник, що впливає на людину, - температура повітря. Повітряна ванна може бути загальною, якщо процедурі загартовування піддається вся поверхня тіла, або частковою, коли оголюється тільки певна його частина (тулуб, шия, руки, ноги). Загартовувальна дія повітряних потоків пов'язана насамперед з різницею температур між ними та поверхнею шкіри. Шар повітря, що міститься між тілом і одягом, звичайно має постійну температуру (близько 27-28°С). Різниця між температурою шкіри одягненої людини і повітрям, що її оточує, як правило, невелика. Тому віддача тепла організмом майже непомітна. Але щойно тіло людини звільняється від одягу, процес віддачі тепла стає інтенсивнішим. Що нижчою є температура навколишнього повітря, то більшому охолодженню піддається людина. Вплив холодного повітря на велику поверхню тіла викликає в організмі особливу реакцію. Спочатку внаслідок великої віддачі тепла виникає відчуття холоду, потім кровоносні судини шкіри розширюються, приплив крові до шкіри збільшується і відчуття холоду змінюється почуттям приємної теплоти.
Завдяки повітряним ваннам людина стає рівноваженішою, спокійнішою. Непомітно зникає підвищена збудливість, поліпшується сон, з'являються бадьорість і життєрадісний настрій.
Повітряні ванни для дітей
Улітку дітям доцільно приймати їх переважно вранці в місцях, захищених від прямого сонячного проміння, де немає сильного потоку повітря. Взимку повітряні ванни діти приймають у добре провітреному приміщенні за температури +14-16°С. Оголювати тіло дитини можна поступово (спочатку руки і ноги, потім тулуб), збільшуючи час (починати потрібно з 15 хвилин). Влітку є можливість збільшити час перебування на повітрі без одягу до 1,5-2 год. Якщо погода прохолодна, можна не одягати надто тепло дитину, слід лише потурбуватися про те, щоб вона багато рухалася. Але не можна допускати переохолодження, коли з'являється "гусяча шкіра", синюшність. Корисним є денний сон улітку на свіжому повітрі, взимку - у добре провітреній кімнаті за температури +15-16 °С. Ефективний спосіб загартовування органів дихання — нічний сон у постійно провітрюваному приміщенні або на свіжому повітрі. Улітку за температури повітря не нижче +14-18 °С.
Через 10-15 днів можна починати поєднувати повітряні ванни з локальним загартовуванням - ходінням босоніж по підлозі протягом 3 хвилин, щодня збільшуючи його тривалість на одну хвилину, довівши до 1,5-2 годин. Дітям спочатку треба ходити по підлозі в тонких шкарпетках і лише потім - босоніж. Після процедури варто вимити ноги теплою водою (+36-37 °С), а потім витерти їх насухо. Через 7-10 днів ноги можна не витирати, а дати їм обсохнути на повітрі.
Щоб підвищити стійкість організму до швидких і різких охолоджень, повітряні ванни приймають інакше. Вранці, якщо температура повітря не вище +17-20°С, можна запропонувати дитині вийти на балкон у купальнику, трусиках і майці або без неї. З появою "гусячої шкіри" починати робити гімнастичні вправи. За зниження температури до 15°С треба перейти в приміщення.
Після повітряних ванн доцільно переходити до водних процедур, які є ефективним засобом загартовування, впливають на організм — поліпшують теплорегуляцію й обмін речовин, активізують діяльність серцево-судинної й дихальної систем. Загартовування водою можна починати в будь-який час року з обтирань за умови, що температура повітря в приміщенні не нижча +18-20°С.
Загартовування водою, її вплив на організм людини
З давніх часів відома цілюща сила води як засобу, що зміцнює здоров'я людини. Висока ефективність впливу води на організм полягає в тому, що її теплоємність у 28 разів вища, ніж теплоємність повітря. Так, повітря за температури +13°С сприймається як прохолодне, водночас вода тієї ж температури здається холодною. За однієї й тієї ж температури води і повітря організм втрачає у воді майже в 30 разів більше тепла. Саме з цієї причини вода розглядається як дуже сильний природний засіб, що загартовує. У водних процедур є ще одна особливість. Вони, як правило, здійснюють на людину і механічний вплив. Дія води більш сильна порівняно з повітрям, відбувається за рахунок розчинених у ній мінеральних солей, газів та інших речовин. До речі, з метою посилення подразнювальної дії води іноді додають 2-3 столові ложки кухонної солі або 3-4 ложки столового оцту. Основна ж перевага води як засобу загартовування полягає в температурному чиннику. Водні процедури за температурою поділяються на гарячі (вище +40 °С), теплі (+36-40°С), нейтральні (+34-35°С), прохолодні (+20-33°С) і холодні (нижче +20°С). Розподіл такої температури води враховується при проведенні загартовування. Уміло варіюючи температурою води, можна легко дотримуватися точності дозування сеансів загартовування. Кожна людина, залежно від стану, ступеня загартованості та інших умов може до того ж вибрати прийнятні для себе процедури. Вплив деяких з них незначний (наприклад, обтирання мокрим рушником). Сила ж впливу душу, купання доволі велика. Однак за всіх обставин необхідно дотримуватися найважливішого принципу загартовування - поступовості.
Загартовування водою починають із м'яких процедур - умивання, обтирання, обливання, потім переходять до більш енергійних - душу, купання і т. д. Систематичне використання водних процедур - надійний профілактичний засіб проти випадкових охолоджень тіла. Водні процедури, всебічно впливаючи на організм, поліпшують терморегуляцію, обмін речовин, роботу всіх систем організму.
Програмовий зміст: Продовжувати вчити дітей ходити бадьорим кроком, на носках, на зовнішній стороні стопи, стрибати з просуванням вперед, бігати в колоні один за одним.
Вправляти дітей у виконанні загально розвиваючих вправ разом, синхронно. Вчити лазити по гімнастичній стінці, закріпити вміння ходити по ребристій дошці та підлізати під дугу. Розвивати сміливість,спритність, впевненість на протязі всього заняття.
Виховувати бажання займатися фізкультурою.
Інвентар: дві гімнастичні лави, дві ребристі дошки, дуга
висотою 60см.
Хід заняття:
Організаційний момент. Привітання.
Діти, пам'ятаєте казку «Колобок»? Хто там втік від діда, від баби? По доріжці покотився хто?
Ось сьогодні ми з вами будемо «веселими колобками». Повернулися за мною і «покотилися» «веселі колобки» - ходьба бадьорим кроком. А зараз підемо на носочках , щоб вовк нас не почув. Ось ведмедик пройшов - ходьба на зовнішній стороні стопи. Там лисичка шукає зайчика - ходьба «як лисички». Зайчик побачив лисичку - «пострибав» - стрибки на двох ногах з просуванням вперед. «Колобки» теж злякалися лисички і тікають - біг в колоні один за одним. Втекли «веселі колобки» від лисички - ходьба бадьорим кроком.
Перешиковування в коло. Загально розвиваючі вправи «Колобки».
1. «Колобки виростають» - піднімання прямих рук в сторони - вгору
піднімаючись на носочки;
в.п. - основна стійка, руки опущені, повт.4- 6 разів.
2. «Колобки граються» - повороти тулуба в сторони з оплеском збоку;
в.п. - стоячи на колінах, руки на поясі, повт. 4-6 разів.
3. «Колобки дратуються» - нахили тулуба вперед піднімаючи руки до носа;
в.п. - сидячи на підлозі, ноги розведені, руки на поясі, повт. 4-6 разів.
4. «Колобки ховаються від лисички» - згинання і розгинання ніг;
в.п. - теж саме, повт.4- 6 разів.
5. «Колобки тікають від лисички» - стрибки на місці;
в.п. - основна стійка, руки на поясі, 10-12 стрибків.
6. Вправи на встановлення дихання.
- Втекли «колобки» від лисички тай покотилися далі по доріжці в ліс. А в
лісі - стежка, покотилися «колобки» по стежці (ходьба по ребристій дошці).
Дерева в лісі великі, гілки нахиляються аж до землі, покотилися «колобки»
під гілками (підлізання під дугу способом грудьми вперед). Знову стежка -
покотилися «колобки»знову по стежці (ходьба по ребристій дошці). А зараз
«колобки» на дерево піднімаються щоб подивитися чи немає поблизу вовка
або лисиці (лазіння по гімнастичній стінці приставним кроком). Немає
лисички, немає вовка - покотилися «колобки» далі по дорозі, по стежині, під
гілки, піднімаються на дерево.
Спосіб організації - поточний, повт. 3-4 рази.
- «Веселі колобки» котилися, котилися а назустріч їм лисичка (вихователь в масці лисички)
-Ух! Колобки! Та ще й багато! Зараз я їх всіх з'їм !
-Не їж нас, а краще з нами пограйся!
-Не їсти вас? Ну добре, не буду. А погратися хочу.
Рухлива гра «Дожени», повт. З рази.
Релаксація: діти лягають на килимок на спинку, вихователь промовляє віршований текст: Як приємно нам лежати
Й лісу пахощі вдихати! Вдих - видих, вдих - видих,
Віченьки стуляються,
Вся напруга вже минає,
Тіло розслабляється.
Живіт надимається
-Кулька надувається.
Животик здимається
-Кулька здувається.
Руки й ноги невагомі,
Невідчутні, нерухомі.
Як приємно нам лежати,
Мріяти, відпочивати!
- Відпочили? Зараз піднімайтесь. А тепер ми з вами уже не «веселі
колобки», а розумні і слухняні діти.
Мета: вчити дітей ходити ланцюжком в одному напрямку; ступати по ребристій дошці; підлізати під дугу; брати активну участь у грі; розвивати рівновагу.
Обладнання: квіти за кількістю дітей, ребриста дошка, дуга, наголівник-маска Колобка, м’які іграшки: зайчик, вовчик, ведмедик, лисичка.
Хід.
Вихователь одягає маску Колобка.
Вихователь. Я Колобок, Колобок! Я веселий Колобок! Я від баби утік, я від діда утік. Сам я дуже сумував – я б з вами, діточки, погуляв. Нумо всі в рядок ставайте і за мною поспішайте.
Колобок я, Колобок,
Поведу у ліс діток.
Там ми будемо гуляти,
Гарно бігати, стрибати.
1. Ходьба на пальцях ніг
Тихо – тихо ви ступайте,
Всі на пальчики ставайте.
Гарно спинку випрямляйте,
І за мною поспішайте.
2. Ходьба на зовнішній стороні стопи
А тепер, як ведмежата,
Підете, мої малята,
Ручки вбік ви відведіть,
Як ведмедики, ходіть.
3. Стрибки на обох ногах з просуванням вперед
Пострибайте, як зайчата.
Стриб, стриб, стриб,
Мої малята!
4. Біг.
А тепер побіжимо –
Не впіймає нас ніхто.
Ми пробігли і пішли.
Ой, кого ж це ми знайшли?
Діти зустрічають зайчика.
Колобок. Зайчику сіренький, діток не лякай.
краще квіточок їм ти у руки дай.(зайчик дає квіточки)
Зайчик хоче подивитись, що ми вміємо робити.
Тож, на стільчика сідай, та усе спостерігай.
Дітки, в коло всі ставайте і вправлятись починайте.
5. Кругові рухи головою
Ось голівка пішла, покотилась
І повільно зупинилась.
В інший бік пішла, покотилася
Теж повільно зупинилась.
6. Нахили голови вліво – вправо
Голівка каже: тік і так,
Тік і так, тік і так.
7. Рухи головою вгору – вниз
Ви голівки підвели –
Наші квіти розцвіли.
Хмарка сонечко сховала –
Квіточки засумували.
Знов голівки піднімайте
І легенько опускайте.
8. Піднімання та опускання рук
Вітер легенько подуває
Наші квіти колихає.
Ручки вгору піднімайте –
Вітрові допомагайте.
Дує вітер, дме вітрище –
Опускайте ручки нижче.
9. Присідання та вставання
Що це? Дощик накрапає.
Квіти пелюстки ховають.
Знову сонечко з гори
Ніжить квіточки малі.
10. Вправи на дихання
Тепер на квіточки подули,
Краплинки із пелюсток здули.
Колобок. Квіти в кошичка складемо,
Знову ми гулять підемо.
Дякуєм за квіточки, зайчику сіренький.
Бачиш, які вправні
Діточки маленькі!
- А ми йдемо собі далі. Перед нами річечка біжить. Ой, дітки, хто ж там сидить? Це ж Вовчик! Вовчик, ти нам допоможи місток через річку знайти.
- А ось і місточок. Ти, Вовчику, на бережку сідай, і за дітками спостерігай.
11. Ходьба по ребристій дошці.
Ми рядочком всі підемо
І місточок перейдемо.
Туп-туп-туп, то місточком
Дітки йдуть.
Спинку випрямляють,
Ніжки розминають.
Колобок. Бачиш, Вовчику, як ми дружно йшли. Дякую тобі, сіренький, що показав місточок діточкам маленьким.
Колобок, я Колобок
Дуже я люблю діток.
З ними весело гуляю,
З ними вправами займаюсь!
Ой, а хто ж це тут сидить? Гляньте, діти, це Ведмідь. Що ти скажеш, клишоногий? Чи уступиш нам дорогу?
Ведмедик дуже нам зрадів, бо по лісу довго брів. Знає він усі стежки й хоче нам допомогти. Сідай, волохатий, і подивися, що можуть мої малята.
12. Підлізання під дугу
Ми повільно проповзаєм,
Гарно спинку прогинаєм.
Глянь, Ведмедику, сюди,
Як уміємо повзти.
Колобок. Бачиш – діточки у мене,
як справжнісінькі спортсмени.
Лисичка. Я, Лисичка, вас чекаю,
Колобка давно шукаю.
Колобок. Ой, хитрюща ця лисиця –
хоче мене з'їсти, діти.
Давай, Лисице, в гру гуляти,
а дітки мене будуть рятувати.
Лисичка. Ідіть, діточки, гуляти,
Ідіть бігати, стрибати.
Гляньте – сонечко вгорі,
Час гуляти в цій порі.
Колобок. Ви до мене всі біжіть,
Від лисиці захистіть.
Ох і хитра ж ця Лисиця!
Мене їсти не годиться!
Лисиця. Бачу я, що тут дарма –
Не впіймаю колобка.(іде геть)
Колобок. Щиро вдячний вам, малі,
Від Лисиці вберегли.
Всі уважненько дивіться –
Я припас для вас гостинці.(роздає дітям гостинці).
Мета: вправляти дітей у ходьбі по дошці, покладеній на підлогу; у підстрибуванні на місці на обох ногах; у підлізанні, напівприсівши під мотузку (висота 40-50см). Розвивати спритність, чуття рівноваги, вміння орієнтуватися у просторі, слухову увагу. Виховувати стриманість, сміливість. Обладнання: наголівники Курки, Кота, курчат (за кількістю дітей), штучні квіти, обруч, дошка (ширина 20см), кубик, підставка з напнутою мотузкою, комарики на ниточках.
Хід.
Вихователь: Жили собі Дід та Баба. І була в них Курочка Ряба. Зробили Дід з Бабою для Курочки гніздечко. (Кладе на підлогу обруч). Нанесла Курочка яєчок багато-пребагато. Так багато, як оце вас зараз. Ледве – ледве вмістилися всі яєчка в цьому гніздечку. Спробуйте і ви – чи поміститися тут? (Діти гуртом присідають в обруч та навколо нього).
Стала Курочка курчаток висиджувати. (Вихователь вдягає собі на голову наголівник Курочки, присідає, широко розвівши руки в сторони)
Почали з яєчок вилуплюватися курчата. до кого я зараз доторкнуся, той устає й скаже: «Пік-пік!» (дитині, яка підвелася, вихователь одягає на голову наголівник курчатка )
Ви, курчата, все сиділи –
Мабуть, трохи зледачіли.
Не годиться лінуватись –
Це й курчата мають знати.
Адже й пташки і звірята
Вранці роблять фіззарядку.
Вихователь починає крокувати, промовляючи слова:
Курочка пішла гуляти,
Стала гарно крокувати.
А за нею йдуть малята –
Всі жовтесенькі курчата.
Діти йдуть у колоні одне за одним; біжать змійкою, оббігаючи квіти, розкладені на підлозі. Вихователь заводить коло.
Виконання вправ
«Дзьобики до сонечка»
В.П.: основна стійка.
Вгору наші дзьобики
Піднімаємо –
З днем новим ми сонечко
Всі вітаємо.
1. Підняти голову вгору (вдих).
2. Повернутись у в.п. Повторити вправу 4 рази у середньому темпі.
«Почистимо крильця».
В.п. : ноги на ширині ступні, руки внизу.
Крильця ми почистимо
Чисто – чисто,
Усміхнемось весело,
Променисто!
1. Нахилитися вперед, відвести назад прямі руки з розчепіреними пальцями (видих)
2. Випростатися, опустити руки (вдих). Повторити вправу 4 рази у повільному темпі.
«Чи міцні наші ніжки»
В.п. : основна стійка, руки на поясі.
Повертаємось убік,
Ніжку виставляємо,
Чи міцні вони у нас,
Ми перевіряємо.
1. Обернутись праворуч – відставити праву ногу (вдих)
2. Повернутись у вихідне положення(видих)
3-4 – зробити те саме у лівий бік. Повторити 4 рази в середньому темпі.
«Дзьобаємо зернята»
В.п.: ноги на ширині ступні, руки внизу.
Низько-низько присідаєм,
дружно зернята дзьобаєм.
1-3. Присісти, постукати пальцями обох рук по колінах (видих).
4. Повернутись у в.п. (вдих). Повторити 4 рази у повільному темпі.
Вихователь:
Гей, швидесенько, курчата,
Маму- квочку доганяти!
Діти біжать гуртом по колу з відведеними в сторони і назад руками (15-20 сек), ворушачи пальцями рук. Далі переходять на ходьбу.
А тепер відпочиваєм –
На всі груди ми вдихаєм.
Діти здіймають руки вгору, вдихаючи через ніс. Потім опускають руки, промовляючи протяжно: «Пі-і-ік!»(видих).
Виконання основних рухів
ü Ходьба по дошці завширшки 20 см, покладеній на підлогу. На краю дошки - кубик. Діти йдуть, орієнтуючись на нього.
Ми підемо по місточку
До своєї мами Квочки.
Спинку рівно всі тримаєм,
Голову не опускаєм.
ü Підстрибування на обох ногах. Діти намагаються доторкнутися руками до комарика, підвішеного на ниточці.
Хоче матінка навчити,
Як комарика ловити.
Щоб комарика впіймати,
Треба вище нам стрибати.
Гра «Квочка та курчата»
Діти-курчатка, біжіть-но сюди,
Квочка-матуся вас кличе до гри.
Курочка і курчатка стоять перед мотузкою, напнутою на висоті 40-50 см. Неподалік сидить Кіт (помічник вихователя)
Вийшли крихітки-курчата,
З ними Курочка чубата.
-Ко-ко-ко! – засокотіла.
Не відходьте, дітки милі!
Курчата разом з Квочкою пролізають під мотузкою. курочка підходить до кота.
А надворі край воріт
Спав на лавці Кіт-воркіт.
Очі витріщив він: «Ня-а-в!»
За курчатами помчав.
Почувши «Няв!» курчата біжать до курника(в інший кінець кімнати), а Кіт женеться за ними. Квочка промовляє:
Геть, Коте-Котище,
Сірий хвостище!
Не віддам тобі курчат,
Жовтих діточок-малят!
Гра повторюється двічі.
Кіт звертається до дітей:
- Ви не думайте, дітки, що я насправді лихий. Я упіймав одне курчатко, але воно у мене засумувало. тож я вирішив віддати його вам, бо бачу, що ви дуже веселі і кмітливі!
Кіт дарує малятам заводне курчатко.
Розвага закінчується.
Ведучий: Доброго дня, діти! Ми сьогодні зустрілися з вами щоб погратися. Ви любите гратися? А чи любите ви гратися іграшками? Які іграшки ви любите найбільше? (Діти відповідають.)
Ведучий: Діти, а у нас Зайчик загубився. Давайте разом підемо його шукати?! (Діти відповідають.) Ось і добре! Спочатку підемо по рівненькій доріжці Зайчика шукати.
Проводиться рухлива гра «По рівненькій доріжці», повт. З рази.
Діти стають в колону один за одним. Ведучий попереду. Рухаючись вперед, промовляють слова гри:
По рівненькій доріжці,
По рівненькій доріжці
Крокують наші ніжки
Раз, два, раз, два! (Діти крокують один за одним.)
По горбиках, по горбиках
В ямку - бух! (Діти з підскоком присідають.)
З ямки - ух! (Діти з підскоком підстрибують.)
Ведучий: Ми йшли - йшли і до «струмочка» прийшли. Щоб Зайчика знайти потрібно через «струмочок» перестрибнути.
Проводиться рухлива гра «Через струмок», повт. З рази.
Діти стрибають через «струмок», утворений з двох викладених на підлозі мотузок на відстані 15-20см один від одного.
Ведучий: Всі через «струмок» стрибали, ноги не замочили і Зайчика зустріли. Ведучий обирає одну дитину, одягає наголовник зайчика, становить у центр і пропонує дітям стати навколо нього в коло.
Проводиться рухлива гра «Зайчик біленький сидить», повт. З рази.
- Ось біленькі зайчики сидять,
Вони вушками ворушать.
Ось так, ось так
Вони вушками ворушать. (Показують долонями вушка на голові.)
- їм холодно сидіти,
Треба лапоньки погріти.
Ось так, ось так
Треба лапоньки погріти. (По черзі долоньками гладять кисті рук.)
- Вже набридло їм стояти
Трохи треба пострибати.
Ось так, ось так
Трохи треба пострибати. (Стрибки на місці «як зайчики».)
Ведучий: Зайчика ми знайшли, з Зайчиком погралися.
Поки шукали - стомилися, давайте відпочинемо.
Релаксація під фонограму.
Вихователь моделює ігрову ситуацію - пропонує дітям уявити себе воронами.
До нас ворони прилітали,
Вони крилами махали, (Діти змахують руками).
Ще й крутили головою, (Діти крутять головою в різні сторони).
«Кар!» - співали нам з тобою. (Діти промовляють: «Кар! Кар!».)
Потім малята в супроводі жвавої музики (за вибором вихователя) «літають» по групі, зображуючи ворон.
Наша киця маленька,
(Діти згинають руки перед грудьми і, опустивши кисті донизу,
нахиляють голову праворуч-ліворуч)
В неї мордочка кругленька,
(Обводять долонею навколо обличчя.)
Є у киці лапки,
(Стискають і розтискають пальці.)
Кігтики-царапки.
Наша киценька зрання,
Точить кігтики щодня,
(Шкребуть пальцями по колінах.)
Щоб були гарненькі,
Щоб були гостренькі.
(Стукають долонями по стегнах.)
Вихователь читає віршик, діти виконують відповідні рухи.
Я печу, печу, печу
Діткам всі по калачу,
(Діти «місять» тісто і «ліплять» уявні калачі.)
Маком я їх потрушу,
(Діти рухають пальці у пучці вниз.)
В піч гарячу посаджу,
(Діти простягають руки вперед і нахиляються — «саджають калач у піч».)
Випікаю, допікаю,
Та із печі вже виймаю,
(Діти «дістають» уявний калач з печі.)
Всі на блюдо викладаю
(Діти «викладають» калач на таріль.)
І гостей я пригощаю.
(Діти показують, змахуючи кистями рук.)
Вихователь промовляє рядки, діти імітують відповідні рухи.
В руки ми мітлу взяли
І мели, мели, мели.
Ну а потім діти
Поливали квіти
Ручки вгору підняли
І навшпиньки стали:
Ми аж трішки підросли,
Поки працювали
Коники - стрибунці
Вихователь промовляє рядки, діти виконують відповідні рухи.
В нас малята молодці,
Мов коники-стрибунці:
Плечі піднімають,
Весело стрибають.
Плиг-скік, плиг-скок!
Із галявини в лісок.
Поховалися в траву,
Слухать тишу лісову.
Вихователь вимовляє віршовані рядки
Викопали ямку ми ось таку,
Посадили яблуньку у садку.
(Діти імітують саджання дерева.)
Виростай же, яблунько,
Ось така висока! (Діти тягнуть руки вгору.)
Розпускайся, яблунько,
Ось така широка! (Діти розводять руки в сторони.)
Рости, рости, яблунько,
-В добрий час!
Потанцюй же весело
Ти для нас.
Вихователь промовляє віршовані рядки, діти стають в коло та виконують рухи за змістом.
Ми тупочемо ногами,
Ми плескаємо руками.
Ручки вгору підняли.
Ручки опустили.
В сторони голівкою
Трішки покрутили.
Ручки за спину сховали,
Крокуємо вперед
В нас малята не сумують,
Жваво-весело крокують.
Вихователь моделює ігрову ситуацію.
Вихователь. Уявіть, що ваші ручки - це листочки на деревах. Дмухнув холодний осінній вітер, зірвав тендітні листочки і полетіли вони осінніми просторами:
Жовті листочки кружляють,
Тихо в повітрі танцюють,
Линуть вони до землі –
Жовті листочки малі.
Умикається будь-яка музика. Діти кружляють під музичний супровід, руки-листочки то «злітають», то опускаються вниз.
Всі малята стали прямо.
Всі потупали ногами.
Вправо-вліво подивились,
Навкруг себе покрутились.
Ручки до гори підняли,
У долоньки поплескали.
Ручки ми поставим так –
Ось і вийшов в нас літак.
Ще одна проходить мить –
Літачок уже летить.
Він планує, він кружляє,
Та й додому повертає.
М'яч слухняний у руках,
Його котим по ногах.
Обкотили кругом себе —
Всім стрункими стати треба.
Ну а м'ячик по підлозі
Прокотити кожен в змозі.
У руках м'яча тримаймо
І найнижче опускаймо.
Пострибаємо легенько,
Ніби м'ячики маленькі. Глибоко вдихаймо носом,
Ніби всі ми — пилососи.
Заспокоїмо серденько,
Ручки, ніженьки маленькі.